Лялька - мотанка (або вузликова лялька) є прадавнім сакральним оберегом.

Лялька - мотанка – українська народна лялька, символ жіночої мудрості, родинний оберіг....

Мотанка відрізняється від звичайної іграшки відсутністю обличчя. Лялькам - мотанкам ніколи не малювали обличчя. За старовинним повір'ями  саме через лице в ляльку вселяється душа. А душа буває доброю чи злою. Мотанка безлика, вона не має обличчя, замість очей, рота мотали з ниток хрест - солярний знак, знак сонця, знак добробуту, дуже сильний оберіг (!), що несе в собі і що притягає сонячну енергію з усіх чотирьох куточків світу.

Мотанка несе в собі тепло людських рук, любов і турботу, з якою створена… Вона несе в собі сонячну енергетику..!


Лялька - мотанка не випадково не має обличчя.

Наші предки вважали, що лялька з певними вираженими рисами обличчя – будь то очі чи ротик – може прив’язувати до себе душу того, хто нею грається, що може понести за собою небажані наслідки.

Лялька - мотанка – це одна з найдавніших народних іграшок, яка, пройшовши крізь тисячоліття, існує і є дуже популярною навіть сьогодні.

Здавен у кожній родині лялька-мотанка виконувала роль оберегу, була символом матері - прародительниці, символом мудрості, берегинею роду.

Кожен малюк вмів змайструвати собі цю нехитру подругу, яка втілювала в життя всі ті ролі, які так прагне приміряти на себе чи не кожна дитина – від дівчинки, що заблукала в лісі в пошуках ягід та грибів і до мудрої, доброї бабусі, до якої хочеться звернутись за порадою.

Збереглись відомості і про те, що дівчині перед заміжжям мати власноруч робила і дарувала ляльку - мотанку – символ жіночої мудрості.

Робились ляльки - мотанки з тих матеріалів, які були під руками – чи то солома, чи старі непотрібні речі, а одягалась в клаптики матерії зі старого одягу матусь і бабусь.

Тому не дивно, що така лялька, зроблена власноруч, оспівана піснями, обласкана казками, одягнена в усе своє, домашнє, рідне – вважалась оберегом у родині.

Якщо в сім’ї хворіла дитина, то їй робили спеціальну ляльку - мотанку, яку змотували з тієї трави, яка допоможе при хворобі, - і давали дитині – і забавка, і цілющий ефект!

Для наших предків лялька - мотанка була не лише іграшкою, а й домашнім оберегом, символом роду, наповненим позитивною енергетикою.

А ще її вважали посередником між живими і тими, кого вже немає або хто повинен народитися.

Таку ляльку клали до колиски, перш ніж покласти туди немовляти.

Вважалося, що вона очищає її від злих духів та оберігає дитину.

Лялька виконувала і роль "лікаря", її давали хворій дитині або дорослій людині, сподіваючись, що вона зцілить його від хвороби.

Довга коса - символізує довге і щасливе подружнє життя.


Такі ляльки були колись мало не в кожному українському домі!

Такі ляльки можна знайти в будь-якій країні світу.

Це була не просто іграшка. Вважалося, що вона захищала людину від неприємностей і бід.

Ляльку часто використовували у ритуалах.

Народ вірив, що в мотанці знаходиться дух предків і що вона може передавати досвід з покоління в покоління...

Українці вважали, що цей символ приносить їм багатство і успіх.

Секрети виготовлення ляльок передавалися в родині від матері до дочки.

Коли дівчина виходила заміж, мати дарувала їй ляльку - мотанку, як оберіг для нового будинку.

Хворій дитині давали пограти з лялькою. Після чого її знищували. У народі вірили, що вона вбере в себе його недугу.

Коли дитина виростала, її місце в колисці займала лялька. Вона охороняла це місце від нечистої сили до народження наступної дитини.

На Різдво виготовляли спеціальних ляльок із зерна. Вони символізували добрий урожай.

Існувало три типи ляльок-мотанок: немовля, баба - берегиня, наречена.

При народженні дитини українці виготовляли ляльку-немовляти. Лялька виконана у вигляді немовляти в пелюшках. Її укладали в ліжечко поряд з дитиною для охорони його сну і здоров'я.

Баба - берегиня допомагала оберігати достаток сім'ї. У середину ляльки вкладали монети, зерно, вовну для збереження домашнього тепла, отримання хорошої вовни овець та грошового достатку.


Лялька - наречена захищала дівчат від пристріту і підтримувала їх. Цю ляльку багато одягали і прикрашали, так як вона символізувала придане нареченої і привертала багатого нареченого.

В Україні народну ляльку робили з соломи, тканини, шматочків старого одягу, ниток.

Спосіб простий - перекручування і перев'язування тканини. На обличчі такої ляльки різними нитками намотується хрест.

Ляльок - мотанок або не одягали або шили їм одяг. Іноді це були мініатюрні народні костюми, традиційні для тієї чи іншої місцевості.

Колись такі ляльки робили всюди: наші прапрабабусі інших ляльок і не знали.

Мотанка виготовляється з доступного дешевого матеріалу і без будь-яких інструментів.

Може бути сплетена з соломи або зовсім без застосування нитки. Голова називається «лялькою». Для неї шматочок тканини складається вузькою смужкою, а потім загортається «рулетиком» і обмотується тканиною.

«Лялькою» називається і перший обжинковий сніп, закручений особливим способом. Голова приєднується дуже просто: до колодки, до трісці, до кукурудзяного початку та ін.

Мотанка навіть може не мати рук, тільки обгортається тканиною. І тут вже годиться все, що знайдеться в господарстві.

Раніше найціннішою прикрасою для ляльки ставали шматки старих вишитих сорочок, іншого одягу.  

У голівку мотанки часто зав'язували зерна пшениці.

Це також додавало їй сакральне значення, так як зерно пов'язане з померлими або ненародженими душами.

Коли його «ховають», воно оживає, проростає і знову починає вічний кругообіг життя.

Тому мотанку пов'язують з уявленнями про життя і небуття, з досвідом минулих поколінь та їх зв'язком з майбутніми поколіннями.

Мотанка пов'язана з усіма аграрними святами.

Її роблять на Колодія, наприкінці Масниці (як уособлення зими, яку спалюють), на Івана Купала (лялька Марена). Її сакральне значення збереглося.

Обов'язкова умова - іграшка повинна бути хрестоподібної форми, щоб не нагадувати собою реальної людини.