Уривок з книги Марка Грушевського* "Дитина у звичаях і віруваннях українського народу"

Лялька - одна з найнагальніших потреб і водночас

втілення одного з найчарівніших жіночих інстинктів у дівчинці.

Леліяти, плекати,прикрашати, одягати, шити,

трохи картати, колисати, уявляти, ніби щось є хтось, - у цьому все майбутнє жінки.

Віктор Гюго

У ляльок граються тільки дівчатка. Часом від них не відірвеш і великої дівки, заміж йде і в скрині ляльки везе - так любить це добро своє! Такі речі не схваляються людьми, хоча з усмішкою пробачаються.

Хлопці часто ворожо на ці дівчачі забавки дивляться, нищать їх, глумляться, як знайдуть, тому дівчата ховають свої ляльки від них.

Втім, хлопці і самі часом побавляться ляльками, а потім чогось лукавий таки підкусить їх, і вони поглумляться над тим скарбом чи переховають так, щоб дівчатка попошукали. У хаті не раз і скарги за ляльок - батьки та матері гримають за це на хлопців.

Скарб цей дівчатка тримають у коробці якійсь, у решеті невеликому, у цідилкові покинутому чи у старому очіпкові.

Ляльок-хлопчиків не роблять, а все дівчат та молодиць- зрідка бабу і дитинку у сповитку. Клаптики матерії для того, щоб робити ці вузлові ляльки, звуться крам, крамнинки, крамки, прибір, приборинки. До них ще й прядиво держать.

Щоб ляльку зробити, спочатку пожують хліба в роті, а з нього виліплять кульку, положать її у полотнинку, зав'яжуть як вузлик ниткою, сформують голівку, а зверху придушать, щоб вийшло таке як очіпок у молодиці чи стрічка у дівки.

Як висохне, вив'язують, наче молодицю, хусткою, або, як дівці, вичешуть кіску з прядива і, узявши за лоб, ззаду заплетуть її з кісниками і стрічками. У вузлик-голівку, на місці, де він зв'язаний і де буде у ляльки шия, встромлюють коротеньку паличку або ще більше обмотують її,щоб було за що зачепити сорочечку і крамки, подібні до грудей і живота. Рук немає, лише рукави й уставки приробляють і керсет одягають. Далі на поясі намотують мотузку чи прядива тісно і з ним прив'язують спідницю, запаску чи плахту, попередницю чи фартух.

Майструючи, співають пісень, дівчата - весільних, а молодиці - "Неньки" абощо.

Буває так, що ляльок і двадцять носить дівчинка за собою у скриньці або у платочку якому і всіх по імені зве. Де хатки роблять або пічки копають - там і ляльки розсаджені на видних місцях.

Старші люди дивуються :"Чом хлопці до цього байдужі такі?! Їм сокирка, ножик, батіг потрібні, з палички ножика зробить і буде носитися. Своє і дівчинка віщує, і як ляльки нема, оцваночок буде в заполі носити. Кожне до свого тягнеться, чия кому стать".

______________________________

* - Один із перших дослідників народної іграшки на Україні вважається Марко Грушевський ( 1865-1938) - чотириюрідний брат першого Президента Михайла Грушевського. Саме він перший почав збирати, вивчати та досліджувати іграшку, яку власноруч робили і якою бавилися сільські діти. На початку ХХ століття вийшли його книги „Дитячі забавки та гри усякі...”( „Київська старина” 1904 р.) та „Дитина в звичаях і віруваннях українського народу” ( Львів 1906 р.).