Ганчір'яна лялька

Традиції виготовлення ганчіркових ляльок на території, де проживали слов'янські народи існували аж до початку 20 століття. Потім, у зв'язку з появою гумових, пластмасових і заводних іграшок, вони були втрачені. Без перебільшення можна сказати, що зараз спостерігається бум на рукотворні играшки, у тому числі, на авторські ляльки.

Для виготовлення ляльок можна використовувати різні матеріали: солому, гілки, шишки, мотузки, тканину. Ляльки, у свою чергу, діляться на ігрові, обрядові та обереги. Ігрові можуть бути як у вигляді чоловічків, так і у вигляді фігурок тварин, але це скоріше просто приємна штучка, зроблена власними руками.

Згідно з народними повір’ями, ляльки-обереги мають чарівні властивості: захищають людину від злих сил, лихого ока, притягують на себе хвороби і нещастя. Першу таку лялечку робили для немовляти і клали у колиску. Зараз у нас існує звичай прив'язувати червону вовняну ниточку на руку малюка, а раніше для захисту робили лялечки. Маленькі діточки носили їх із собою, а ті, що старше, розставляли у будинку. Також, крім маленької мотанки, у дитячій повинна була стояти лялька побільше - товстушка, або кукла-нянюшка. Зараз, нічого не змінилося: невелику можна носити із собою або покласти в авто, ну а лялечку побільше поставити у квартирі, офісі або готелі.

Основні вимоги до ляльок-оберегів: при виготовленні заготовки тіла ляльки нічого не можна проколювати голкою – все приматується і прив’язується, голівка ляльки робиться окремо, після чого на ній вимотується сакральний хрест, і чим більше у нього смуг, тим складніше його зробити. Потім змотується й прив’язується тулуб, ручки та усе інше. Всі перемотування повинні бути нитками і тканиною, теж хрестом, тільки потрібно ретельно рахувати вузлики - їх кількість повинна бути непарна. Голку можна брати в руки, коли починаєш прикрашати та наряджати. Навіть волосся до голови не бажано пришивати, я, наприклад, кріплю хустками та іншими головними уборами.

Безумовно, коли майстер створює ляльку на замовлення для конкретної людини, він намагається виконати свою роботу сумлінно, що відрізняє його від масових виробників, які, як правило, нехтують традиційними методами виготовлення ляльок-оберегів. Щоб захиститися від хвороб, заведено так, що з оберегів без обличчя роблять набір із 12 маленьких лялечок і однієї великої, кожна з яких символізує ту або іншу хворобу. Ляльки ставлять у спальні, тому як вважається, що хвороби вселяються в людину, коли вона спить. Але для того, щоб "магія" не закінчувалася, рекомендують раз у рік спалювати старі ляльки і робити нові, бажано, напередодні Великодня.

Крім цього, існує безліч інших обрядових ляльок. Принцип виготовлення той же, але в кожної своя специфіка. Припустимо, ляльки до свят: Великодня голубка (вона червоного кольору), Вербница (до Вербної неділі), на Івана Купала (лялька на один день, можна загадувати бажання й разом з веночками опускати в ріку); весільні ляльки - наречений і наречена, з'єднані разом; помічниця по господарству - лялька з дуже довгими ручками, до яких прив'язано багато стрічок; зерновушки - ляльки, набиті зерном, які приносять достаток у будинок і т.п. Ну а національний колорит додається вже в основному за рахунок головних уборів, костюмів, квітів та прикрас. Одягни в сарафан - буде російська, а у вишиванку - українка. Головне, по можливості використовувати для вбрань бавовну, вовну або шовк. І найважливіше, що варто запам'ятати, - якщо у вас поганий настрій, можна навіть не починати роботу, бо ляльки повинні створюватися лише в позитивному настрої, адже лише тоді вони несуть в собі позитивну енергетику!.

Ганчір'яні ляльки були також з основою, яка імітує фігуру людини. ЇЇ шили з тканини й наповнювали шматинами, сухими зіллям, сіном, вирізували чи виточували з дерева або комбінували, поєднуючи дерево (голова, тулуб) та тканину (руки, ноги). Рідше основу робили з тканини, яку скручували у валик, перегинали навпіл і обмотували ниткою, щоб виділити голову та ноги. В кожному разі на основу надягали спеціально пошитий стрій.

До особливих іконографічних рис українських ганчір'яних ляльок належить порожнє, без акцентування будь-яких рис, обличчя. У вузлових ляльок обличчя позначене навхрест перетягнутими чорними або кольоровими нитками. Часто нитки переплетені так, що утворюють на розхресті квадрат або ромб. Зокрема, наброні з різноколірних ниток хрести з широкими раменами є примітною ознакою ляльок кінця ХІХ - початку ХХ ст. з Суботова (колишньої Київської губернії). Саме такі ляльки збереглися у колекції Грушевських. Відсутність обличчя у ляльки, вірогідно, віддзеркалює залишки анімістичних уявлень, зокрема, віру у її неодухотвореність, отже неможливість вчинити зло. Наявність хреста як давнього язичницького символу сонця, вочевидь, свідчить про обрядово-магічну функцію ляльки. Ганчір'яні ялльки з рисами обличчя, що намальовані фарбою, олівцем або вишиті нитками, з'явилися значно пізніше.

Образно-пластичну характеристику ляльок довершує вбрання. У вузлових ляльок це різнокольорові шматки тканини, які обгортають основу, імітуючи верхній та поясний одяг. Обов'язковим елементом одягу більшості ляльок був прикрашений барвистими стрічками фартушок. Значну роль у творенні художнього образу ляльки відіграє головний убір, що вказує на її "вік" та "соціальну приналежність": віночок, "маячки", "волочки" - у нареченої; очіпок, хустина - у заміжньої жінки тощо.

Гарнчір'яні ляльки з основою, яка імітує фігуру людини, одягнені у спеціально пошитий стрій. Він повторює, часто достеменно, елементи святкового та буденного вбрання місцевості, з якої вони походять.

За джерелами Інтернету