Лялька - мотанка від Трипільської цивілізації

Повертаючись до власних коренів, які здійснювалися за прадавніх часів нашими предками, відтворюючи Ляльку-мотанку, можно поринути у цікаву подорож минулого українського народу...

Найдавніші прототипи іграшок знайдено в Україні під час археологічних розкопок поблизу м. Мізина на Чернігівщині.

Палеологічні скульптурки жінок, тварин, птахів, вирізані із бивня мамонта і оздоблені геометричним орнаментом, вчені відносять до періоду, що існував понад 20 тис.р.тому.

Ляльки були знайдені в різних куточках планети: такі пам’ятки є в американській, африканській культурах і в похованнях народів Кавказу.

Вони відображали світ того народу до якового належали.

Змінюється також матеріал. Скажімо, африканська лялька є кам’яною, а ляльки Давнього Єгипту зроблені з дерева.

Українська ж лялька- мотанка була не просто іграшкою, а й оберегом, вона символізувала неперервний зв’язок між поколіннями...

Вона створювалась шляхом намотування-накручування-зав’язування тканини й ниток.

В ХХ столітті український народ пережив непоправних людських втрат... Це війни, репресії, голодомори, депортації, штучне "перемішування” населення...

Таким чином люди не мали змогу передати культурну спадщину своїм дітям і з часом мотанки себе віджили...

Досліджуючи історію створення Ляльки–Мотанки починаємо з відомого українського археолога Вікентія В'ячеславовича Хвойка, який в 1893 році біля селища Трипілля, вперше відкрив залишки давньої цивілізації, що й одержала археологічну назву «Трипільська».

Ця цивілізація існувала понад 6 тисяч років до н.е.!

В ті часи на території України теж будували міста. Але в чотири рази більші за столицю шумерів, древній Вавилон!

Знали письмо і варили пиво, на три тисячі років раніше, аніж у шумерів чи давніх єгиптян!

Знайдено величезну кількість глиняних фігурок жінок, що свідчить про розвинений культ та обожнювання жінки.

Матеріали з розкопок трипільських пам'яток свідчать, що ще на етапі раннього Трипілля населення приділяло значну увагу вихованню дитини.

На поселенні Лука-Врублівецька знайдено брязкальце , виготовлене з глини. Всередині брязкальця знаходилось 12 мініатюрних глиняних кульок.

Крім брязкалець, майже на всіх трипільських поселеннях трапляються мініатюрні невеликі посудини вони імітують столову кераміку.

Їхнє практичне застосування, особливо посудинок, можливе лише в ритуальних або виховних цілях, в першу чергу для виховання дітей.

На археологічних дослідженнях глиняних пам’яток, поселень, культових споруд, поховань, побутових речей, ми зможемо порівняти послання далеких пращурів з Лялькою-мотанкою...

Можна зробити припущення, що якщо діти трипільської цивілізації мали іграшковий посуд, то обов’язково мали бути ляльки й дитячі ігри такі як „дочки-матері”.

Бо дитина сучасного світу чи минулого завжди повторює навколо себе дорослий світ.

Лялька-мотанка є архетипом, адже із часу виникнення й до сьогодення зберегла багато значень!

Лялька мотанка робиться шляхом намотування ниток, вплітаючи сухі трави, квіти, зерна.

Вона схожа на свою сестру, яка робилася з глини і в неї також додавали зерно, борошно або злаки.

Трипільці вирощували льон, коноплі. І в них було розвинене ткацтво.

До сих пір вважають, що лялька зроблена з ниток льону або коноплі має сакральне значення!

В основі своєї голови лялька має трипільську скручену сваргу, а також спіральну форму коловорот (трипільський знак).

Світобачення наших пращурів пронизане прагненням до творчості, ладуванням навколишнього простору за допомогою універсальної символіки круговороту Всесвіту (концентричні кола в орнаментиці тарілок, кругове планування поселень).

Ще в ХІХ ст. у приданому дівчини в Україні обов’язково були присутні ляльки-мотанки, що, як давні божества, піклуються про добробут сім’ї!

Лялька-мотанка з давніх-давен була оберегом в українській родині!

Кожна мати робила для своєї дитині ляльку, щоб та гралась.

Вважають, що лялька є посередником між живими й тими, кого на цьому світі вже чи ще немає...

Обличчя як такого у ляльки немає.

Вважається, що лялька-мотанка повинна бути безлика, а та, яка служить Берегинею - з хрестом замість обличчя!

Тож можна припустити, що лялька-мотанка не має очей, бо, згідно із давньою архаїчною традицією, у них може влетіти дух живої істоти.

Подаровану ляльку молода жінка зберігала аж до появи первістка.

Таку ляльку клали до колиски перед тим, як покласти туди дитятко.

Також міфічна лялька-мотанка вважалась втіленням душі предків, заступницею проти злих чар...

Іграшки з різних місцевостей України мали свій неповторний орнамент, вбрання: київський, волинський, буковинський, подільський, черкаський...

Залежно від події робили різні ляльки великі та малі, для шлюбу, до народження дитинки, якщо ж їх робили діти, вони часто робили собі подружку і порадницю.

Під час народних гулянь, як символ зими, солом’яну лялю спалюють наприкінці Масниці, із лялькою Мареною забавляються на Івана Купала а також вона робилася на Колодія.

Ще у дохристиянські часи мотанка була посередником, оберегом між поколіннями тих, хто відійшов у вічність і ще ненародженими людьми...

Міфологія, на відміну від історії, є універсальною формою моделювання світу.

Трипільці започаткували для нащадків не тільки місця поселень, але й природні космогонічні моделі.

Ці моделі матеріалізовані в розписах керамічних виробів , побудові селищ а також звичайної іграшки ляльки-мотанки.

Українська Лялька-мотанка розвиває духовний світ і пробуджує відчуття рідного коріння!

Вона завжди була пов'язана з сімейними традиціями, працею і діяльністю дорослих, оточена дитячою турботою і увагою!

 Людмила Тимошенко